Підтримка дитини перед першими у її житті змаганнями – трудомістке завдання, що забирає доволі багато сил, у першу чергу, моральних. За своєю складністю воно не виходить за рамки тих труднощів, з якими стикаєтся будь-який з батьків у процесі виховання своїх дітей, тому боятися тут точно нема чого. Усю фізичну складову підготовки залишаємо тренеру, а ми поговоримо про психологію.
Почуття дитини
Між змаганнями на тренуваннях та “справжнім” змаганням є багато відмінностей. На “справжніх” змаганнях дитина випробовує почуття, досі йому знайомі лише побічно – в іграх з батьками, однолітками, партнерами зі спротивної секції.
Так, дитина під час таких ігор відчуває мандраж та хвилювання, але ці почуття доволі слабкі та супроводжуються розумінням ігрового характеру цих дій. На “справжніх” змаганнях ці почуття набувають “реального” характеру. Це вже не слабкі напів-прояви відчуттів, а справжні за своєю силою та впливу почуття, що володіють можливістю трансформації в страх, і проявляються фізіологічними властивостями: прискорене серцебиття, блукаючий погляд, гіперактивність.
Якщо тренер вирішив заявити вашу дитину на дитячі змагання, це означає, що він багато разів пояснював та розповідав дітям на тренуваннях про те, що цу будуть за змагання, що там буде відбуватися, що дитина має там робити, та як це все буде виглядати. Це необхідна психологічна спортивна підготовка до змагань, яки має виконувати тренер.
Дії батьків
Не можна заважати дитині
1. Не потрібно нав’язувати дитині свій спортивний досвід. Дитина повинна сама спробувати всьому навчитися і в усьому розібратися.
2. Не варто заочно «сперечатися» з тренером. Не можна підривати авторитет тренера в очах дитини, адже це може сильно погіршити ставлення дитини до тренувань і до самого тренера.
3. Не потрібно реагувати на «спортивний» страх і хвилювання, як на справжні страх і хвилювання. Не кажіть дитині перед змаганнями, щоб вона не нервувала або заспокоїлася. Говоріть, що занепокоєння і емоції перед змаганнями – це нормально і добре. Дитина повинна розуміти, що змагання – це те місце, де їй потрібно показати свої найкращі якості, а передстартове хвилювання і страх відчувають абсолютно всі, і діти, і дорослі, просто іноді не показують цього.
4. Не варто порівнювати вашу дитину з іншими дітьми. У той же самий час, не перехвалюйте дитину, будьте об’єктивні в своїх оцінках. Дійсно хвалити і критикувати має право тільки тренер, а ви повинні підходити до оцінки досягнень дитини з позиції аматора: «Ти гарно граєш, ти молодець!».
5. Не налаштовуйте дитину на те, що поразка = печаль, смуток, і т.д. Ні в якому разі не змушуйте дитину боятися поразки, вселяти їй те, що в разі поразки потрібно відчувати якісь особливі, страшні для дитини емоції.
Що варто пам’ятати
1. Пам’ятайте про те, що змагання для дитини – набагато більше свято, ніж змагання для дорослих. Не поводьтеся занадто серйозно, не показуйте своє хвилювання і занепокоєння, не мандражіруйте у день змагань більше дитини (або хоча б не показуйте цього). Сплануйте день змагань як звичайний вихідний, тільки замість умовного кінотеатру ви їдете на дитячі змагання – ось і все.
2. Після змагань обговорюйте їх рівно стільки, скільки захоче сама дитина. Як правило, враження від змагань, будь то перемога чи поразка, дуже сильні, і дитина буде хотіти багато і довго розповідати про те, що було, про те, як вона виглядала з боку, що ви бачили, і як все було. Обов’язково беріть участь у цих розмовах, говоріть стільки, скільки потрібно дитині. Це дуже важлива частина психологічної установки після змагання.
3. Надзвичайно важливий момент – перебувайте у контакті з дитиною. Привести батьків на льодову арену, почати грати матч, подивитися на трибуну і побачити, що батьки на щось відволіклися / кудись відійшли – одне з найстрашніших і розчаровуючих подій для дитини. Пам’ятайте, що ви повинні завжди перебувати у контакті з дитиною. Дитина виступає не тільки і не стільки для себе, скільки для вас, особливо якщо вона сама просила обов’язково прийти і подивитися, як вона виступає.
Батьки на трибунах
Навіть будь-якому дорослому спортсмену надзвичайно важливі підтримка і турбота близьких. Дитина не повинна виступати на змаганнях наодинці, без підтримки з боку рідних. Ви зобов’язані бути присутніми на змаганнях. Тренер і друзі по спортивній секції, скільки б їх не було, ніколи не замінять батьків, що сидять на трибуні. Дитині вкрай важливо ваше ставлення до її виступу, ваша оцінка, ваша реакція.
Вірна поведінка
Не втручайтеся в змагальний процес. Те, що і як потрібно робити, повинні вирішувати двоє: тренер і ваша дитина. Ваші поради, навіть якщо ви є заслуженим майстром спорту, лише зашкодять. Пам’ятайте, що в дитячому віці немає помилок – є лише отримання досвіду. Ваша дитина зараз має в першу чергу набувати досвід, а не приносити додому медалі та нагороди.
Ні в якому разі не сваріться у разі поразки. Якщо в перший раз це просто принесе додаткові негативні емоції дитині, то на наступних змаганнях дитина буде просто боятися програти через те, як ви реагуєте на його виступи.
Одне з головних правил – ви повинні схвалювати не факт перемоги, а прагнення до неї. Особливо важливо відзначати волю до перемоги у будь-якому випадку: і коли дитина перемогла, і коли вона програла. Власне, перемогла чи програла ваша дитина абсолютно неважливо. Важливо, чи проявила вона свій характер, чи хотіла перемогти. Це повинні розуміти і ви, і вона.
Після змагань
Крім того, що написано вище (спілкування з дитиною, обговорення її виступу), продовжите свято незалежно від результату змагань. Похід в кафе, прогулянка в парку, купівля повітряних кульок – свято змагання має бути продовжено святом родинним. У разі перемоги ви таким чином «відзначите» її, а в разі поразки, дасте дитині достатньо часу на обдумування і обговорення цього з вами, а також наповните її день позитивними емоціями.